ВІЙНА ТРИВАЄ
Григорій Семенчук
ВІЙНА ТРИВАЄ
війна завжди приходить несподівано
навіть коли знаєш що вона триває
сирена вперше будить рідні міста
трусить повітря своїми звуками
“вставай. почалася війна”
ми вимикаємо все
беремо свої
тривожні рюкзаки
замикаємо квартиру
виходимо на вулицю
війна це вранішня тривога
черга до банкомату
і військомату
у твоєму дворі
сусід у військовій формі
вигулює пса
“а хто має ключ від бомбосховища?”
“не знаю”
ми повертаємося додому
варимо каву
так минає перший шок
у голові рій думок
навіть якщо на тебе
не впала бомба
в перші секунди
на тебе падатиме небо
під звуки сирени
яка реве та стогне
війна триває століттями
але ти все одно не готовий до неї
війна це про звикання
звикання аби не померти
звикання щоб вижити
ЇХ ІМЕНА
згадувати і промовляти їх імена
боляче з сумом у вічність
це ніби молитися
тому хто не слухає молитви
у мене немає нічого крім болю
все інше залишилося в минулому
до якого не повернешся
та й чи взагалі воно існувало?
воно як світлини де немає деталей
як непрочитане останнє повідомлення
про те як
пережити перемогу
перевмерти поразку
переродитися
наше сьогодні це набір
біблійних притч
чи проживемо ми їх до кінця?
хто з нас зможе
хто ні
кому навічно стати каменем
попелом землею?
затримайте хтось
цей день цю годину
я буду сьогодні усіх згадувати
кого знаю
і тих кого не знав
з ким більше
ніколи не познайомлюся
час знову повільний
густий як туман війни
відслідковуємо його
не за годинником
а на мапі
мапа завжди нагадає
про їх імена
ПРИТУЛОК ДЛЯ НАШИХ
притулок для наших
хто втік від смерті
таких як ти
українців
дезорієнтовані
на своїй місцевості
вони шукають спокою
вони шукають забуття
Бог помер для них
і знову відродився тут
у місці з окрайцем хліба
десь далеко від їхніх стін
“життя класне…
для мене тепер це зрозуміло.
а цегла?
цеглу можна відбудувати”
я боюся запитувати далі
аби мене не збив з ніг
стрімкий потік їхніх історій
який я не зможу витримати
хтось дивиться на захід
хтось чекає новин зі сходу
і єдине що нагадує їм
про останні години вдома
це чергова сирена
про небезпеку
їхні дні минають
з надією повернутися
колись
вирвати папірці з календарів
закреслити дати
притулок для наших
різних і однакових
для всіх хто покинув щось
що створював так довго
будував життя…
“життя? воно класне…
але чи можна його
відбудувати?”
УКРДЕРЖСЛІЗ
якби слізьми можна було вбити ворогів
якби слізьми можна було оживити наших мертвих
якби зі сліз можна було відбудувати будинки
якби сльози могли повернути час назад
ми б давно відплакали
усі проблеми
але на жаль сліз уже не залишилося
плакати фізично неможливо
державне підприємство
укрдержсліз
повинно зберегти щось
для внутрішнього ринку
а видобуток сліз скорочується
бо ми вже все виплакали
сліз уже немає
є лиш німа лють чи сліпа ненависть
безсердечна дорога до кінця
боротьба до останнього з нас
хто хоче просто жити і бути людиною
а не рабом чи вбитим на своїй землі
наші сльози лише
для внутрішнього використання
і задоволення потреб громадян
ні на Заході на на Сході
вони нікому не потрібні
це не зерно не газ не нафта
наші сльози потрібні лише нам
аби пам'ятати чому ми не можемо
більше плакати
чому нам важко посміхатися
чому ми похмурі
від старого до молодого
я хочу щоб ми частіше плакали
від радості від того що хтось повернувся
сліз для горя у нас не залишилося
для горя у нас тільки
німа лють чи сліпа ненависть
безсердечна дорога до кінця
боротьба до останнього з нас
СИГНАЛІЗАЦІЯ
над ґанкм церкви гуде сигналізація
так ніби вередину
раптово поник Бог
місто накриває ожеледиця
різнокольорові вітражі храму
виблискують у пітьмі
цікаво а якби він справді
знову прийшов на цю вулицю
розкопану екскаваторами
освітив темний лютий
своїм вічним сяйвом
прикрив нас з неба
пояснив що буде далі
де знаходити сили
як не втратити глузд
простих заспокоїв
складним пояснив
посередніх не чіпав би
сигналізація стихла
мабуть це все ж таки
фальшива тривога
він не прийшов або прийшов
і озирнувшись зрозумів
що ще не час
ВИТІКАЄ ЧАС
крапає кров
витікає час
кров зупиниться
час не зупиниш
обернися і ти згадаєш
як в калюжу
з розбігу стрибає
маленька дитина
вона ще знає
як можна сміятися
і не відає зовсім
що чекає попереду
час обрав нас
ставав щоразу важчим
усі хотіли проскочити
поміж стрілок
тікаючи загубили
останні часоспинні
рана не загоїться
буде тепер назавжди
вгору глянути ніколи
вниз дивитися страшно
час крапає методично
вистукує прямий ритм
ніби вічний метроном
нашого проминання
серія пострілів і земна куля
яка пройшла на виліт
***
В.А.
збирався а прощання з тобою
прилетів метелик на балкон
кружляв ніби сам прощався
з вікна на вікно
це не літо це туга
я відкрив усі вікна
аби він випурхнув
зловив легенько за крильце
і випустив
лети у літо назавжди
на пальцях залишився пилок
жовтий блакитний і чорний
отець у храмі сказав
що ти стала янголом
але ти й до того ним була
зіткана з добра і світла
з трохи сумними очима
покоління закритих трун
огорнутих прапорами
невинно убієнних
які мали б жити довго
писати свої книжки
втрачати від цього зір
але не втрачати серця
СВЯТІ ГРИГОРІЇ
у банку
касирка вітала
старшого операційного менеджера
Юлію
з днем її святої
хоча це було вчора
а Юля відповіла
я взагалі святкую
зимову Юлію
а я згадав
про тих святих Григоріїв
чиї іменини ледь не
щомісяця
бо у мене є товариш
що вітає мене з кожним
ясно
що варто згадати найвідомішого
Григорія Богослова
кажуть заснував жанр
автобіографії
і залишив по собі
43 послання,
507 духовних віршів і
45 проповідей.
гріхом буде одразу не спом’янути
і Григорія Великого –
Папу Римського
хоч пишуть що шанований
і католиками і православними
навіть англікани його любили
ну і якщо вже
на те пішло
то подякуємо ще одному
Папі Григорію
що жив через
1000 років після
Великого
за календаря
григоріянського
Було й серед тих Григоріїв
два чудотворці
неокесарійський і печерський
той що неокесарійський
боровся з поганством
а той що печерський
потоплений вояками
прийняв смерть великомученицьку
але тіло його чудом
по тому опинилося у келії
його
Григорій Палама
основоположник ісихазму
філософ монах
був у турецькому полоні
але вижив і дожив до старості
і останніми його словами були
«до висот!»
його тезко, але уже Ніський
Діяч II Вселенського Собору
автор Нікейського символу Віри
або ж Григорій Просвітитель
навернув усю Вірменію у
християнство
Григорій Синаїт
радикальний аскет
чернець року
таку б він отримав
премію
за наших часів
Ну і як же без істинних митців
преподобного Григорія Іконописця
і святого Григорія Декаполіта
один писав ікони
інший боровся з єрессю
іконоборчою
ну ви зрозуміли
молодчаги були ці Григорії
завжди мали заняття
і так би мовити
ішли
до кінця
кожен своєю дорогою
тому слава Богу
не доводиться обирати
між ними
завжди є до кого помолитися
завжди є кому поскаржитись
а головне
багато альтернатив
щоб відсвяткувати
«… І ХІРУРГ СКАЗАВ МЕНІ:»
… і хірург сказав мені:
«ти напишеш про це вірша»
а я відповів «це буде ціла поема»
хоча як виявилося коротка
слава Богу коротка
як голка у хребті яку мені неодноразово
встромляло життя
провертало і запитувало:
чому ж він такий кривий
а ти просив анестезії
у особливо великих розмірах
він не кривий
він напружений
це хребет поета
це суцільне тіло тексту
і я віддаю його вам
читайте викреслюйте виправляйте
хороший хірург
як хороший редактор
вириває помилки з тебе
запитує як твої справи
змушує читати свої вірші
а потім він скаже «усе»
і за тобою приїде вагітний янгол
і посміхнувшись повезе
тебе похмурими коридорами
назад у світло
де тебе буде чекати мама
і увесь цей світ
з усіма його персонажами
як сказав мені один мій друг теж поет
«а коли мене оперували і я сказав
що мої твори вивчають у школі
вони з мене ржали
типу
що взяти з коматозного»
як добре що часи змінюються
ГАРЯЧА ІНТЕГРАЦІЙНА ВЕЧІРКА
коли ми приїхали сюди
нам сказали
"будьте обережні
у нас чутливі димові сигналізації»
"чутливі як письменники"
подумав я
а далі міркував
хто ж буде тим першим
переможцем лотереї
де джекпот
знайомство з польськими пожежниками
виявилося
що цей джекпот
судилося зірвати мені
я нічого не палив
просто хотів
приготувати вечерю
банальну вечерю
перегріта олія
заморожені овочі
трошечки диму
і от
сигналізація евакуація прострація
усіх цих прекрасних поетів і прозаїків
які мешкають на середньовічній віллі.
пожежники поїхали
осад лишився
доповівши про фейкову тривогу
через українського піромана
і шанувальника
заморожених овочів
та найгірше
що зникла електроенергія
а ви ж певно знаєте
як важлива для письменника енергія
я дивився на сумного Губерта,
який не встиг зберегти важливий мейл
мені дуже захотілося якось розрадити його
я вже рік не пив
а тут з моїх уст зірвалося
«Губерте а хочеш пива»
не встиг я почути відповіді
ми одразу сіли в його автомобіль
і поїхали в магазин
коли два письменники
польський і український
йдуть за пивом в магазин
то повертаються вони з горілкою
це закон
світла далі не було
ми сіли на кухні
розклали наїдки
дістали келихи
і почалася
постпожежна вечірка
двох сумних письменників
які чекають світла
згодом
коли пляшка була вже напівпорожня
до нас почали доєднуватися автори
які пропустили приїзд пожежників
хоч світла і не було
але вони були щасливі
що нарешті
за два тижні хтось проводить
інтеграційну вечірку
угорська письменниця
і британський поет
були трохи в шоці від наших
україно-польських темпів
споживання алкоголю
але вони теж старалися
бути на рівні з нами
дарма
бо ніколи не вженешся
за поляком і українцем
які споживають горілку
британець був змушений
бігти ще по дві пляшечки
бо він щоранку бігає
всі познайомилися і подружилися.
відкрили у собі найпрекрасніші
комунікативні властивості
які відкриває алкоголь
усе було добре
поки не
прийшов майстер
який
перемонтував світло
пам'ятаю
як я дякував йому
а що далі - terra incognita
бо йшла вже четверта пляшка
як опинився в кімнаті
не пам'ятаю
як все закінчилося теж
пам'ятаю лише
той прекрасний письменницький дух
якого не вистачало нам цих два тижні
щоб добре познайомитися
і стати майже рідними
я прокинувся зранку
в одязі
від смс з невідомого українського номеру
"заберіть свою машину будь-ласка"
"яку в біса машину подумав я
у мене немає прав
хто б забрав зараз мене
від цього трагічного похмілля
від цього суму, бо я не пив цілий рік
і тепер відчуваю чому"
у мене шалено боліло усе тіло
я ледь встав з ліжка
спробував дійти на кухню
а там уже снідала угорка
(сказала, що не
пам’ятає такого похмілля)
і британець
(він тепер нарешті знає,
де у нього печінка)
але попри це
вони подякували за вчорашній
прекрасний вечір
«якось повторимо»
відповів я. а потім подумав,
ну що ж ми повторимо
пожежу, зникнення електроенергії
та й взагалі
про алкоголь боляче навіть
подумати
ну нічого
переживеться якось
головне що всі мої сусіди
тепер знають
що я спеціаліст з гарячих інтеграційних
вечірок письменників.
не можете зорганізувати
закличте мене
я вмію
швидко
якісно
під ключ.
Світ Сходить З Розуму
вокзальний бездомний
просить мене цигарку
вогню не потребує
має свої сірники
подякував
запалив
і таємниче прорік
«світ сходить з розуму»
зник
у напрямку автостанції
коло генделика, де лунає
українська тужлива мелодія
мабуть десь
існують сходи розуму
майже
як сходи Якова
люди сходять ними
вгору і вниз
як сходять з київського потяга
на першу платформу
цікаво
а якщо ліфтом
з’їхати з глузду
які там кнопки
чи є виклик диспетчера
ескалатор
як завжди
не працює
його ще не запустили
хоча він новий європейський
питання сходження
вгору чи вниз
це лише час
це лише інфраструктура
пандуси поручні
висота сходинки
відміряна Богом
для кожного з нас
грає козацький марш
провідник опускає східці вагону
люди йдуть сходами вниз
світ сходить з розуму
світ сходить з розуму
тримаючись за поручні
обмерзлими сходами
повільно
як старша людина
зникає у тунелі
що веде до автостанції
і генделика
де лунає
українська тужлива мелодія
МОЛОДИЙ ПОЕТ
ось уже 10 років,
як я молодий поет
написано купу віршів
а я молодий поет
чую себе вже старим
хоч я молодий поет
скільки спалено папірос
випито літрів усього
виступів було сотні
а я молодий поет
здоров’я уже не те
три президенти змінилося
дві революції сталося
все рідше пишуться вірші
а я молодий поет
цікаво
чому не кажуть
оце старий поет
з нього сиплеться вже пісок
з нього сипляться вірші
на землю
подивіться
який він
пердун
цей чудовий
старий поет
вже розкритий
страшний секрет
оцієї вічної
молодості
ні пластичні
хірурги
ні лікарі
не врятують від старості
вас
лиш поезія
лиш поезія
консервує
мов огірки
молодість
лиш поезія
лиш поезія
зупиняє невпинний
час
Переклад із німецької Наталки Сняданко.