Для Вікторії Амеліної

Керстін Прайвус

Не можу думати на два дОми вбитий за рогом можу тобі щось дати.
Нічого не дасть мати щось у собі як то кажуть забрати зі собою в могилу.
Є слова, які тримаю в долонях.

Хтось таємно закопав як колись свою власність в саду.
Після цього вони знайшли його в масовому захороненні.
До того часу я перетворююся

Поки Вікторія не викопає його
Ніхто не знає як воно виглядало бо хто зрештою просто так закопує свої записи
Мить неясності чи воскресає розстріляне письмо чи вже воскресло.
Якщо залишити літературу в родовому каналі помруть обоє.
Тільки я з того всього найлегше перетворююсь, Вікторіє.

Ти ж не думаєш що в сорок можна сказати ми достатньо пожили.
Можна рости здобувати знання знати що таке біль. З певністю ні.
Як складно створити людину народження всього лиш початок.
Значно легше замучити її а після того закопати.
Хоч закопування праця важка треба прикИдати тіло землею немов воно голе
Там щось стирчить що так і не перетворилось на мене.

Вікторія, так вона казала, могла втримати лише мову
безперервно
з’їдає
зв’язність

мова з’їдає
вона
волонтерить

але камон хто поверне нам Вікторію?

Переклад українською: Христини Назаркевич