ПАНІ СМЕРТЬ

Керстін Прайвус

Це те про що ніхто ні слова, тільки знає
воно себе обкопує ровами просить захистити
і щось напевно вистрибне з глибин самих дихання
подалі геть не думай хоч не думати замало
цілком як вени що здивовано відчують кров як потече зворотно
і як воно кружляє герметично з бубонінням жити вічно
і навіть швидкість протікання зовсім несуттєва.

*

Чим тут зарадить абсолютна точність?

*
Тоді приходить Пані Смерть.
Хазяйка списків ставить розчерк.
Вона тебе не ти її.
Блохаста дівка знов жартує.
Вона й не думає подумати.
Тебе обнюхує, оббліхує.
Ні пари з вуст завжди закритих.
Вона не стерпить жодного ниття.
Присівши коло тебе Пані Смерть
безгучно лічить своїх дітей.

*

Її приносять на собі хорти.
Це в неї екіпаж.
Хорти несуться прудко аж її ледь розпізнаєш.
Вона несе в дарунок обеліск.
Він моноліт.
І жертви тріск.
Здалека прибуває Пані,
щоб видобути зі своїх дітей покору. 

*

Ми вийшли з теплоти.
Найстаршу жінку звати Амма.
Вона щоразу іншій мамка.
Ми б їй роздули вміст її грудей.
Ми б їй розширили грудну клітину.
Ми залу би пройшли і очеретом
її прикрасили б.

*

Він проросте.
Він зашепоче ми не самі щомиті ми тут пришиті.
Він зашепоче от і ми до дьогтю з пір’ям.
З нас роблять стріхи ми горіти здатні.
Ми тут цілком.
Як покручі кропиви низькорослі
як і газони штучні
ми легкозаймисті обличчя вам поріжемо на річковому вітрі.

*

Говори, говори, очерете.
Починай.
Починай з А.
Починай з Я – з язика.
Починай з клика.
Що звисає там.
Що викопується.
Що розкидає лопата.
Лопата перекопує
землю перелопачує
Лопата копає у трепеті трав
трепет могил. 

*

Потім цього тут не буде
голосять цикади.
Навіть і згадки про це
голосять цикади.
Ні гарних картинок
де ми себе впізнаємо.
Якими бачити нам себе найлюбіше.
З неба зі свічками у вікнах.
Здатними означитись.
Вони зникнуть
голосять цикади.
Це як діти коли вперше торкаються снігу.
Але й тривога за дітей зникне теж
голосять цикади.
І страх майбутнього зникне теж
голосять цикади
перш ніж докупи крильця складуть.

*

Перестань лунати.
Вслухайся у звук.
Вслухайся в його відлуння.
Перестань щойно почуєш відлуння.
Це не те що в нас є собі що сказати.
Це без кінця в нас мандрує вустами.
Перестань нарікати.
Ми не можемо розділитися.
Для цього ми мали б розрізати очерет.
Дехто каже вони можуть себе придумати
очерет зі стріх до спідниць пришити
і стати підтанцьовкою в шоу.
З точки зору брехні це і є правда.
Дві події щасливо збігаються
розповісти про товстий язик горобця.
Дрібка хутра і пара кісток
перш ніж зімкнуться верховіття.

*

Нічого не діється в очеретяних шатах.
В неодягнутому але й неголому Білому.

Поки знаєш як це назвати все гаразд.
Скляночка Я знає лиш себе і стає льодом
довіряючи лиш собі й задалеко не заходячи в дійсне.
Недоторканий експонат на часи.
Але спершу знайти притулок
з усією до нього поштивістю.

*

Товстий пташиний язик що його можна купити завше каже:
Спочатку інші.
Ти ще ні.
Тебе ще до списку не включено.
Подумай про того хто вже відмучився.
Потім забути його не завадить.
Головне зціпити зуби.
До того часу можеш у мене запитувати дорогу.
Це робить дистанцію.

*

Мені дуже шкода звичного порядку речей.
Перше поле жовте.
За ним усохле.
З точки зору правди це і є брехня.
Чи можливо: помилка не призводить до збою,
тільки вічно сигналізує початок.
Поступово стаєш готовим до млина.
Він потихеньку меле і перемелює.

*

Послухай, цикади.
Нічого більше не слухай.
Гарно – цикади.
Цвіркуни болю.
Як вони зношуються.
Евдемонічні створіння.
Як вони співають.
Як вони рвуться.
Жити означає лежати на сліпій плямі
з якої дуже виразно все бачиш.
У моєму серцебитті удари через один
для тебе.
Звичайно щось та й випомпується
Ця помпа всередині чогось та й варта
каже добре дитя повір мені.
О мила кобро не плюйся я вже сліпа.

*

Але Пані Смерть обнюхує мене з любов’ю.
Але любов згорблюється.
Любов скоцюрблюється.
Стара звідниця не знає мене.
Позаганяти б її псів назад їй у лоно.
Вона вже недобачає чи це недбальство?
Не відчуває що я здалася?

*

Ні мені співчувань
ні мені потішань
оголюєЦЦя
Пані Смерть з лиця.

*

Ще ні, ще тільки
невпинну тиху зелень побачити
від якої спирає подих.
Це просто світ який він є.
Гарно, ніде очерету не видно.
Очерету немає.

З німецької переклав Юрко Прохасько 2022