МИ, ДЕПОРТОВАНІ: КОДА.

ОКСАНА ЗАБУЖКО

– Це більше не ваш дім, – кажуть вам люди з автоматами. – Збирайтеся, транспорт жде.

У цієї фрази можуть бути – і безліч разів бували – варіанти. Наприклад, «дві години на збір» (чи півгодини, чи 24 години – різниця в цьому випадку екзистенційна!). Або: «з речей дозволяється брати з собою не більше двох кілограмів на особу» (чи п’яти, чи – скільки подужаєте винести…): кожна вточнююча подробиця тут – на вагу живого тіла, кожна пахне грудним молоком, теплим хлібом, дитячим волоссячком, старими фотографіями, подружніми перинами, ліками, сушеними травами у ворочку, закапаними воском богами на покуті – всім вашим нероз’ємним, кровно сплавленим воєдино в кількох поколіннях життям нараз, із якого тепер мусите, точно прицілившись, вихопити кілька опорних елементів так, щоб воно не розпалось – а воно вже розпалось! – і нашвидку скласти собі з того – переносний, наплечниковий дім, равликову хатку, що й далі тримала б вас при купі, і тому це насправді дуже серйозне питання, можливо, навіть питання питань, що на нього відповідь куди більше скаже про вас, аніж сотні заповнених анкет і тестів на кшталт «5 книжок, які я візьму з собою на безлюдний острів», – скільки часу вам треба, щоб спакуватись, коли на порозі вашого дому стануть люди з автоматами й скажуть вам: виносьтеся, транспорт жде?..

Це ж бо не подорож: із подорожей повертаються. Не еміґрація: еміґрацію вибирають. В обох випадках ви принаймні є суб’єктом дії. А тут ключове слово – «транспорт», а ви – вантаж, статистична одиниця в масових перевозках, як голова худоби або кубометр дров. Невидимою чужою волею вас видирають, мов дерево з корінням, із вашого єдиного на світі дому, з питомого, мов продовження вашого тіла, ландшафту родової пам’яті – і переносять кудись по мапі на безвість, щоб кинути в незнайомому місці: тепер, кажуть вам, ваш дім тут – приживайтесь наново. Не приживетеся, всохнете – що ж, ваша вина.

…Якщо повторювати цей експеримент у кількох поколіннях, людино-дерево навчиться ніколи й ніде не запускати коріння глибоко. Не зріднятися по-справжньому з жодним місцем –

(отрывок)