Вірші з «Ясних овець» та нові вірші

Ульріке Альмут Зандіґ

Інструкція для сміху на відстані

спочатку погані новини: все, що було твоїм, зменшується до розміру комахи, біля закритого вікна.
але це відбувається навіть тоді, коли ти не дотримуєшся цих вказівок.
а ось і добрі новини.
але чи знаємо ми, тим хто все ще слідує цим інструкціям. Комаха чи колишній Лінн, чи її старезні усміхнені батьки?
а тепер хороша новина: їбати усі ці проспекти і площі. Ми будемо натикатися один на одного в лісі. Кисень забезпечить нам прихід.
і от ми йдемо трохи на відстані, руки розхитуються в боки, права назад, ліва нога назад, і так далі.
це буде абсолютно новим відчуттям дивитись на природу, наскільки вона перевершує нас в пристосованості
ми нашкрябаємо на дереві: Лінн була тут
на іншому дереві ми прочитаємо: іди сюди=йди геть
ми опишемо нашу радість між деревами: швидко нахиліться, помийте руки в листі, заспівайте двічі «З Днем народження»:
«З Днем народження тебе, подарунки – для мене. Тобі доведеться знайти торт, але ти не знаєш де він…»
і тут сміх стає вже помітним. більшість відчуває чітке подразнення гортані саме тут
З Днем народження Лінн, кричатимемо ми, а у відповідь – відлуння дерев, що змушує нас несамовито сміятися
знову наступає прихід, і не від кисню, а тому що від такого сміху ти ледь дихаєш
здається, що ти дихаєш через соломину. деякі сприймають це краще за інших.
але передусім, цей заразний сміх, який накриває усіх нас, аж поки весь ліс не затремтить від сміху
врешті решт, ти ляжеш на землю, і будете продовжувати сміятися, аж поки вистачить сил
челендж насправді полягає в тому, щоб не перестати сміятися. гумор - це коли ти все одно смієшся.
навіть лежачи
сміючись ти будеш дивитися на обриси усміхненого сонця. воно парує, таке темне і маленьке
і це хороші та погані новини водночас.

Переклад з німецької Григорія Семенчука і Дмитра Майданюка.


ми були тут

У далині ущелини - будинок,
Безлюдний з смертю лісника,
Ось там піду я у спочинок,
В обіймах гілля та сукна;
Аннетте фон Дросте-Гюльсгофф

ходім, я побудую будинок
з пропану та жару. невже, ти також настільки кепський
батько, який залізною рукою вкручував мій розум,
бо ж чоловіки за своєю природою механіки?
а я - настільки мамця-нюня
з плачем звільнених почуттів, бідкаюся до своїх же дітей.
та годі!
ми лежали у шелесті трави і розглядали прокляті лунарії.
але нам завжди не вистачало одного.
чи буде достатньо аби розмалювати стіни? хай замайорять
малюнками будинку зі срібними виделками, золотим ретривером?
ти і я, нам дуже
шкода цієї родинної хоромини.
я - дитина з окулярами авіатора, а ти
мій Ганс з м'якушем в голові.
чувак, я хочу більшого, ніж віщування
з гущі хромосом, і це я кажу з переспективи минулого! отож, бери
свого ретривера, а я – мої принципи, геть нічого не лишемо ми тут
охх
і над золотим розтріпаним ландшафтом,
здіймається куля у повітряне море.
окей, щось ще?
пафосе, нумо на борт, послужиш нам баластом. але не більше
«У далині ущелини - будинок, безлюдний зі смертю лісника,
ось там піду я у спочинок,
в обіймах гілля та сукна;»
суцвіття
зверху, волошка, мак, сяйво в мереживі всіх дерев, оце так свято!
такій кулі легко впасти, та й що.
такою кулею не покеруєш. тому
напиши у теплому повітрі:
ми були тут
ти був пропаном
а я - твоїм жаром

Переклад з німецької Григорія Семенчука і Дмитра Майданюка.


В блакиті, з ніжними ластівками
в темряві я чую альбоми пташиних пісень

що знаменують весну цього похмурого року
Фредеріке (де вона поділася?)

здоровкається з в'юнким цар-зіллям: Привіт!
але я сповнена люті і втрачаю нитку

мого капелюшка люті, я у діамантах
над нами гойдається солодкавий

серпанок вчорашнього місяця і в центрі його зіниці
чорній, як волосся, сидять дві сестри:

любов і грація мови
що освітлює наш шлях

крізь хащі наших сердець = темна декада
гніву та страху. але привіт! я все ще танцюю

я все ще тут. радісно пишу:
сезон цвітіння маків,
2022, 16 тиждень війни, душа світу перевертом

Переклад з німецької Григорія Семенчука і Дмитра Майданюка.


Якщо б ти могла обрати зникнути швидко чи повільно,

бути горою, зм'якшеною припливами
міною часу, поки нічого від тебе
не залишиться, лиш камінчик в у роті цуценя.

Якби ми могли переконати одне одного
що не були самі, що там були кроки,
які слідували на відстані,
що все до чого ми торкаємося існує
тому що ми промовляємо його назви.

чи ми все ж маємо більше, ніж те, що
в наших щелепах? Моя сьогодні порожня.
Я Єва, дитина богині з завитим волоссям,
яка навчила мене бути тихою, якщо
я хочу бути в безпеці тут. Будь м'якою, люба.

Сьогодні, я не Єва з Бучі, якій прострілили
рота після кількагодинного зґвалтування
перед очима її найменшого. Я ковтаю
кулю, яку я не отримала і сміюся так ніби
я була на зйомках своєрідного фільму.

Ми не маємо слів для відчаю.
Все, що ми маємо, — це сліди, за якими ми слідуємо.
Вони швидко зникають. В пилюці, в снігу.

Переклад з німецької Григорія Семенчука і Дмитра Майданюка.


Чорне море

я боюся, що я тебе, як завжди, вбивала своїми думками


в той час, коли пані та панове
мучаються вдома аж до смерті
питаннями чистої води

чи почорніє гребінь хвилі на морі,
куди ти їздив
дитиною.

Спитай ще раз: кого вражає хвиля?
Скажи ще раз: корабель,
Іди на хуй.


Зараз, коли нам відомо, що смерть рухається за еліпсом

спитай мене ще раз про схованку
в темряві під
підлогою

спитай це англійською
тому що твоя мова занадто важка
щоб не потонути в відсутності значень

і прийми у відповідь мої дари:

1 пращу та 1 камінчик з кирилицею
як останні засоби проти матері
з чорнявим як смола волоссям.

вона кружляє над хвилями і, боюся,
знову вигукує свою
версію історії.

це давня форма прославлення, спів сирен.

Переклад з німецької Наталії Кулабухи


Жалобні пісні в VI колах

Коло I

маленького чоловіка в моїй голові звуть Омід.
він намотує собі кола крізь різні дива
мого мозку, у неквапливому русі впольованих,
які звикли до того, що на них полюють

йому байдуже до моїх див. маленький чоловік
в моїй голові завжди біжить, ніколи не
подорожує. Він має відмітку в паспорті,
яка забороняє йому срати. він називає її своєю «про-ліс-кою…»

його «прописка» стукає як фантомне серце в горлі
бігуна, який звик до болю.

Коло 2

маленький чоловік має дружину, якій потрібні
знеболювальні. Дружина маленького чоловіка оселилася
в його голові, тому що такі жінки, як вона, тікають
з області серця та її дивовижних частин.

ніколи не буваю на самоті, каже Омід. Вона вимірює його гіпофіз
для дев’ятого дитячого ліжка. Вона їсть пігулки
від серцевої недостатності та від грушевого дерева
в її голові, яке шелестить як те грушеве дерево колись

у дворі. Його листя наповнюють її. Вона наповнює Оміда.
Коло за колом він рухається моїм мозком.

Переклад з німецької Наталії Кулабухи


Коло 3

маленький чоловік в моїй голові, він мав
семеро синів. Перший стояв на зупинці автобуса,
коли вдарив дрон, другий підірвав себе сам.
третій рахував до тисячи

коли хтось перерізав глотку вчителю,
четвертий залишився на узбережжі
щоб працювати контрабандистом,
який вивозить власний народ. П’ятий син випав з човна.
наймолодші більше не розуміють слів

маленького чоловіка. Вони грають біля моєї аорти, Оміде.
вони сміються уві сні. Вони залишилися тобі.

Переклад з німецької Наталії Кулабухи


Коло 4

маленький чоловік в моїй голові, він мав
доньку, йому подобалося, як вона розварювала
фарш, йому подобалося, як вона сперечалась.
вона любила диво своєї «проліски» в Оміді.

Омід продав свою доньку за ціну
квитка до Німеччини. Сьогодні вона йому
зателфонувала. Її голос звучав так, наче вона сиділа в його вусі.
з грушевим деревом у дворі все було добре. Вже кілька тижнів

вона не виходила назовні. О, назовні,
каже Омід самому собі, на тебе нічого не чекає

Переклад з німецької Наталії Кулабухи


Коло 5

маленький чоловік в моїй голові, він мав
брата. який допомагав німцям
в його країні знаходити правильні слова і через це
втратив своє життя. ти ще зовсім не

وروره (*брат) набирає Омід в своєму телефоні та додає
ще й «любий брате». ти ж в безпечному сховку, ти
знаєш, що це означає, але його брат знає, як
усне зізнання перекласти на пушту.

Їду як раз до аеропорту, останнє, що він пише.
Я напишу, коли буду в безпеці.

Переклад з німецької Наталії Кулабухи


Коло 6

маленький чоловік в моїй голові читає Овідія.
він читає його серед листя грушевого дерева в голові
своєї жінки, яка розуміє тутешні слова краще
ніж він, не вміючи написати жодного з них.

Омід читає Овідія в скайпі його доньки
яка з моменту її весілля не може більше тримати нерухомо
власну руку. я вже в ступорі, це як латина
каже він, а вона в телефоні: بابه جان я нічого не чую!

За «проліскою» буде гора! Кричить дружина Оміда під час пологів
Під монотонний наспів тих, хто звик до болю.

тричі коротко тричі довго тричі коротко

Переклад з німецької Наталії Кулабухи